Легендарний мієлофон у квесті «Подорож у часі»

Мабуть, щонайменше половина тих, хто сьогодні грає в квест-кімнати, не встигли не лише побувати піонерами та жовтнятами, а й у принципі народилися вже в незалежній Україні. І, навіть відкинувши у бік жарту про зв'язок олівця та касети (як і 3D-модель іконки «Зберегти»), саме для цих хлопців мало що означають червона бандана на шию, флешмоб зі збору вінтажних газет та залізного мотлоху, або, скажімо, відповідь на загадку «Чому кава – літній напій?». І, якщо чесно, це дуже добре! - Майбутнє виявилося набагато цікавішим і насиченішим, ніж його бачили тридцять років тому.

Ось тільки одного не вистачає в майбутньому: дівчинки з величезними зеленими очима і дивовижним для наших широт іменем - Аліса. У 1985 році нам обіцяли, що в майбутньому саме заради цієї дівчинки простий радянський хлопець Коля ризикуватиме життям, вступаючи в нерівну битву з прибульцями, які страждають на ожиріння і анорексію (кожен - своїм). І саме їй буде адресовано героїчну фразу: «Алісо, вони мене катували, але я їм нічого не сказав. І, звичайно ж, найголовніша репліка Колі: «Алісо, мієлофон у мене!»
Який стосунок усе це має до квест кімнат? - Найпряміше, яке тільки можна придумати. Тому що в минулу п'ятницю команді Questgames.ua довелося вплутатися в пригоду, яка змусила побувати нас як у минулому, так і в майбутньому, ну і, звичайно ж, обзавестися власним мієлофоном, і навіть почитати за допомогою його думки (напрочуд непросто бути екстрасенсом як з'ясувалося). Проект називається «Під замком», а кімната, в якій ми побували – «Подорож у часі».

Загалом ця кімната з'явилася в Києві серед перших близько року тому. Не сходити в цю кімнату було досить непросто, але ми впоралися:) тому, отримавши запрошення, ми одразу погодилися. Кімната знаходиться на вулиці Шота Руставелі, в арці, трохи не доходи Басейної. Традиційне напівпідвальне приміщення, добре освітлене та досить просторе. Це той випадок, коли на вигляд дверей непросто визначити що ж ховається за кожною з них. У холі - великий логотип проекту, складений з багатьох справжніх ключів (деяким з них пощастило менше - вони виявилися порізаними на частини для завершення композиції). Лоббі залишає відчуття того, що «зараз щось почнеться»: підкреслена простота, тепле світло та льодяники – запорука передчуття. Перед початком гри – вельми нетрадиційний інструктаж. У ньому дуже мало про техніку безпеки, зате детально про те, що з нами відбуватиметься. Причина відкривається швидко: деякі переходи у грі неочевидні, і прийти до них можна тільки якщо мати мету. Ще в кімнаті порушені деякі закони фізики, і в різних її місцях деякі пристрої та механізми працюють по-різному (ми повірили – так). Ну і, звичайно ж, перед походом в кімнату варто отримати загальне уявлення про те, як виглядає мієлофон (благо, ми всією командою виявилися досить олдскульні, щоб дізнатися прилад з першого погляду).

Скажімо відверто: кімната непроста. Усередині ви зустрінете як завдання на логіку, так і загадки на уважність. Зіткнувшись з деякими елементами, варто попередньо зрозуміти як вони працюють, тому що інакше дуже легко загнати себе в безвихідь (кіпер завжди поруч і готовий допомогти в складній ситуації, але це займає ваш ігровий час). Кілька разів інтуїція виявилася сильнішою за логіку, і правильний шлях вирішення знаходився коли ми були вже далеко попереду (до речі, ось приємне почуття). А одну із загадок вдалося навіть передбачити, - нарешті почав позначатися великий досвід проходження кімнат.

Одним словом, «Подорож у часі» - це виклик тим, хто не боїться складнощів та готовий долати їх.
P.S. Вже написавши цей огляд, прийшло розуміння того, чому в кімнаті ми не зустріли Алісу: знаменита дівчинка народилася 17 листопада 2070, а майбутнє з кімнати - це зовсім про інший рік. А ось який саме – дізнаєтесь, здійснивши цю подорож!

На цій же локації є чудова квест кімната «Не спійманий – не злодій», в якій ви можете перевірити насправді, як це – вкрасти мільйон у неприступному банку.

А щоб у вас все пройшло без осічок, радимо прочитати корисний огляд «Пограбування Royal Bank у квесті «Не спійманий — не злодій».